У минулому етнічний склад населення Галичини та, перш за все, Львова відзначався надзвичайним розмаїттям. Поряд з українцями у Львові в різні часи проживали поляки, євреї, вірмени, німці, австрійці, греки, італійці, представники багатьох інших національностей. Доля національних та конфесійних спільнот була драматичною та складною, залежно від політичних, військових, економічних чинників національний склад наших земель - в першу чергу міського населення - неодноразово змінювався.
Починаючи з кінця 19-го ст. Західну Україну за різних обставин залишили мільйони людей – трудова і политична емиграція, добровільні та вимушені переселенці, жертви репресій, військовополонені, біженці двох світових війн. Це були люди різних національностей та віросповідань – українці, поляки, євреї, німці. І в кожного була своя особлива доля та неповторна історія його життя. Сьогодні їх нащадків можна зустріти на всіх континентах.
В наш час багато людей прагне віднайти свої корені, відвідати місця, звідки колись вийшли їхні предки,
дізнатися щось нове про минуле своєї сім'ї.
Я надаю послуги при проведенні таких мандрівок – перекладацький та інформаційний супровід при
поїздках в межах Західної України. За необхідності проводжу додаткові пошуки (архівний пошук, адреси, місця поховань та інше). МОЇ КОНТАКТИ.
ЛЬВІВ УКРАЇНСЬКИЙ.
За часів середньовіччя Львівське середмістя говорило найбільше польською або німецькою – українці зазвичай селилися у передмістях. Тим не менше, навіть у ті часи у Львові було «мало русинів, але багато Русі». Міські фортифікації, шляхетські палаци та міщанські кам»яниці, костели та монастирі дуже часто зводилися українськими руками та під відчутним впливом українських художніх та конфесійних традицій. Та й саме львівське панство, міщани та цехові майстри на німецькому праві – чи не вчорашня то українська шляхта, торговці та ремісники?Доля – жорстока й справедлива – вирішила так, що у найважчі для України часи Західна Україна, Галичина, Львів ставали бастіоном та останньою надією Українства, заслужено здобувши звання «українського П»ємонту».
Це усвідомлюєш, відвідуючи чисельні храми Львова, - давні, українські за духом, втіленням та конфесійною приналежністю – собор Св. Юра, Успенську, Преображенську, Миколаївську, Онуфріївську, П»ятницьку церкви, храм Св. Іллі.
Це відчуваєш, оглядаючи вишукані будівлі українського Модерну - будинки українського страхового товариства "Дністер" (вул. Руська), Українського Академічного дому (вул.Коцюбинського), Бурси Українського педагогічного товариства (вул. генерала Чупринки), Українського музичного товариства ім. Миколи Лисенка (пл. Шашкевича), Учнівської бурси (вул. Лисенка).
Це розумієш, дивлячись на споруди, безпосередньо пов"язані із віковою боротьбою українців за свою науку, культуру, освіту та державність, такі як будинки Наукового товариства Шевченка (НТШ), Ратуші, Народного Дому та «Народної гостиниці» (вул. Дорошенка), товариства "Просвіта" (пл. Ринок), Цитаделі, військової комендатури та казарм Фердинанда, сумновідомих львівських в"язниць - Брігідок, на Льонцького та на Замарстинівській.
Це бачиш, милуючись багатою та унікальною україникою львівських художніх та меморіальних музеїв.
І пережити це все Вам допоможе екскурсія ЛЬВІВ УКРАЇНСЬКИЙ.
ЛЬВІВ У ПОЛЬСЬКІЙ ІСТОРІЇ ТА КУЛЬТУРІ.
В період з 14-того по 18-те століття та у міжвоєнний період Львів належав до польської держави. Чисельна (найбільша на той час у Львові) польська громада тримала в руках важелі управління містом, римо-католицька церква визначала тоді самий спосіб його життя. У часи шведського Потопу 17-го сторіччя та у бездержавному для поляків (як і для українців) дев»ятнадцятому сторіччі Леополіс ставав опорою польської культури та національної свідомості. Львів став містом Артура Гротгера та Габріели Запольської, Генріка Розена та Станіслава Лема, ще багатьох видатних діячів культури, мистецтва та літератури.Тому, не визнаючи, звичайно, Львів польським містом, можна визнати його велике значення для польської історії та культури.
ВІРМЕНСЬКА ГРОМАДА ЛЬВОВА..
Вірмени з»явилися у Львові ще у 13-му ст. і зіграли значну роль в історії міста – вони були ремісниками, торговцями, купцями, перекладачами, мандрівниками, вченими, домінували в деяких галузях виробництва та ділового життя. Тут мешкала третя за величиною – після Кримської (м. Кафа) та Кам»янець-Подільської – вірменська громада України. Львів був одним з найбільших культурних центрів вірмен поза межами їх етнічної території.
На початку 17-го ст. більшість львівських вірмен перейшло на унію з Римською церквою, утворилася Львівська архидіоцезія Вірменської Католицької Церкви на чолі з Архієпископом. Церква проіснувала до сорокових років 20-го сторіччя, коли разом із Українською Греко - Католицькою церквою (УГКЦ) була заборонена більшовиками. Але, якщо Українська Греко - Католицька Церква прислужилася до збереження українцями Галичини, які в різний час перебували в складі Польської Речі Посполитої та Австрійської ІмперіЇ, своєї національної ідентичності та розвитку національної свідомості, то Вірменська Католицька церква в деяких аспектах сприяла асиміляції відносно ізольованої та нечисельної - на тлі інших етнічних громад Львова - давньої громади львівських вірмен. Після приєднання у 1939 році Західної України до СРСР значну кількість львівських вірмен було репресовано. В наш час, вірменська громада Львова, як і в цілому вірмени в світі, належить до Вірменської Апостольської Православної Церкви і в більшості складається із вихідців з сучасної Вірменії.
Незважаючи на всі історичні перипетії, у Львові зберігся ансамбль вулиці Вірменської із унікальним комплексом Вірменського собору - зокрема, будівля собору, вежа-дзвінниця, палац вірмено -католицьких архієпископів, колона Святого Христофора, будівля Вірменського банку "Mons Pius", барельєфи "Голгофа" та "Фома Невіруючий" та ін.; та чисельними старовинними кам'яницями - будинки Пір Року, Прокуратури фінансів та ін.; цікаві пам»ятки вірменської спадщини в інших частинах міста, історичні вірменські поховання Личаківського цвинтаря.
Всі ці цікавинки можна побачити в ході екскурсії ЛЬВІВ - ПРИТУЛОК МАНДРІВНИКІВ.
ЄВРЕЙСЬКА СПАДЩИНА ЛЬВОВА ТА ГАЛИЧИНИ.
Євреї з"явилися у Львові у 14-му сторіччі. В основному це були ашкеназі - европейські євреї з Німеччини та Чехії, але зустрічалися також й вихідці з Іспанії - сефарди. Фактично у Львові за часів середньовіччя було дві єврейські громади - одна в межах міста, і інша - на Краківському передмісті. Між ними існувала низка відмінностей, в тому числі і у правовому відношенні. Прихід австрійців у кінці 18-го сторіччя знаменував початок емансипації та, до певної міри, асиміляції євреїв у Львові та у цілому в Галичині. У 19-му сторіччі у Львові було три релігійні групи всередині єврейської громади - ортодоксальні євреї, євреї - прихильники реформованої синагоги (або т. зв. прогресисти, до яких здебільшого належали послідовники єврейського Просвітництва - Хаскали) та хасиди. Стосунки між ними часами були досить складними. Після перетворення у 1867 році Австрійської імперії у двоєдину Австро - Угорську монархію євреї були цілком зрівняні в правах із іншими підданими імперії.
У передвоєнний період єврейська громада Львова була досить чисельною і налічувала більш як 100000 чоловік; у Львові та у Галичині в цілому євреї займали ключові позиції у бізнесі, деяких галузях виробництва та ремісництва, відігравали помітну роль у культурі та мистецтві.
Незважаючи на Катастрофу - Шоа - Холокост - трагічні події другої світової війни, в Галичині збереглися цікаві пам»ятки єврейської історії, культури, релігії, національного життя.
У Львові ці історичні, мистецькі, романтичні та трагічні цікавинки можна побачити в ході екскурсії ЕВРЕЙСЬКА СПАДЩИНА ЛЬВОВА.
У багатьох інших містах Галичини , де раніше були значні єврейські громади - штеттли (Броди, Жовква, Белз, Самбір, Буськ, Золочів та ін. ) збереглися житлові будинки, сінагоги, цвинтарі, меморіали жертв Холокосту. Зазвичай єврейська громада раніше складала добру половину або навіть більшість населення даного міста. Ці колишні штетли - центри життя місцевого єврейства - можна відвідати в ході одноденних поїздок.
